Текст песни Один в каное - У мене немає
Що в мене немає дому
І за правилом доброго тону
Як за правилом доброго ременя
Я згадаю з якого я племені
Пригадаю з якого міста
Я чекаю на своє Греммі
В мене просто нема де сісти
Написати свою промову:
У мене немає дому…
У мене немає дому…
У мене немає дому…
А люди такі, люди такі всоте
За день в свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути
Людям першого, другого сорту?
А люди такі, люди такі сотнями
В тандемі зі своїми висотками
З третього, сьомого герцами-герцами
Сповнюють все сенсами-сенсами…
Справа в тому
Що у мене немає дому
Тепер я ніколи й нічого нікому
Ти перший з ким ділю свою колу
І більше… Але врешті, а втім
Якби в мене був дім
Я б лишила його на людей, на котів
Я б пошила усіх, я не люблю кутів!
А люди такі, люди такі всоте
За день в свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути
Людям першого, другого сорту?
А люди такі, люди такі сотнями
В тандемі зі своїми висотками
З третього, сьомого герцами-герцами
Сповнюють все сенсами-сенсами…
Люди такі… Ми люди такі…
Ми люди такі… Ми люди такі…
Люди такі… Ми люди…
О чём эта песня
Песня — ироничный монолог человека, у которого нет дома, и эта фраза повторяется как рефрен-мантра, превращая потерю в свободу и даже в повод для шуток: герой ждёт «своє Греммі», пишет речь, но ему «просто нема де сісти». Настроение качается между грустью и лёгким озорством: рядом с «правилом доброго тону» возникает каламбурное «правило доброго ременя», а признание «я ніколи й нічого нікому» сменяется нежным «ти перший, з ким ділю свою колу» и фантазией оставить дом людям и котам. Второй куплет — сатирическая картинка «бетонних сот» и высоток, где «люди першого, другого сорту» заполняют жизнь «сенсами-сенсами», так что бездомность читается как отказ от сортировки и клетки. Приёмы простые и цепкие: анафора и повторы, внутренние рифмы, уменьшительные «герцами-герцами», игра слов — всё держится на ритме и разговорной интонации, а не на пафосе.
Комментарии